17 вересня 2024 року виповнилося 160 років від дня народження видатного українського письменника, майстра психологічної прози, одного з корифеїв українського модернізму, представника імпресіоністської течії – Михайла Коцюбинського.
З нагоди ювілею на базі Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського з ініціативи завідувача кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією, кандидата педагогічних наук, доцента Олени Бєляєвої та головного бібліотекаря відділу обслуговування користувачів Марини Купріянової і за участі кандидата філологічних наук, доцента Іванни Знаменської та кандидата педагогічних наук Євгенії Гончарової нещодавно відбулася зустріч майбутніх реабілітологів – студентів 11, 12 і 13 груп першого курсу Навчально-наукового медичного інституту Полтавського державного медичного університету з доктором філологічних наук, професором закладу вищої освіти кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Світланою Ленською.
Присутні мали змогу ознайомитися з маловідомими сторінками з літературного життя Михайла Коцюбинського, який, будучи уродженцем українського Поділля і проживаючи в стародавньому місті Чернігів, своїми «Тінями забутих предків» зумів прославити на весь світ Гуцульщину і дав поштовх для створення кіношедевра за мотивами твору Коцюбинського з однойменною назвою, режисером якого став видатний Сергій Параджанов, а музичний супровід створив легендарний український композитор Мирослав Скорик.
Михайло Коцюбинський цікавився й іншими етнокультурами – він один із небагатьох українських письменників, який зміг привернути увагу читачів до життя кримських татар і поставити актуальні й нині питання щодо прав жінки в родини, можливості самостійно обирати життєвий шлях і приймати рішення навіть ціною власного життя, що відображено в його так званих татарських оповіданнях, які також були екранізовані в «Татарському триптиху», знятому Олександром Муратовим.
Непідробний інтерес у присутніх викликали факти із суспільного та приватного життя Михайла Коцюбинського, який, з одного боку, будучи сином свого часу, захоплювався революційною романтикою, входив до складу напівзаборонених організацій, мріяв про краще життя і прагнув «плекати українську націю», переслідувався царською поліцією, при цьому перебував на державній службі. З іншого боку, Коцюбинський подорожував Україною та Європою, неодноразово відвідував Крим, любив смачно поїсти та був поціновувачем вина. Як будь-яка жива людина, а саме таке була представлена постать Коцюбинського під час цієї надзвичайно теплої зустрічі, він мав й інші слабкості, які, вірогідно, не в останню чергу сприяли піднесенню метра на вершину українського літературного Олімпу, позаяк заборонене кохання, яке впродовж багатьох років переживав сам письменник, стало одним із лейтмотивів його прози.
Не менш вражаючим є факт, що Михайло Коцюбинський, який народився в російськомовній родині і володів дев’ятьма мовами, більшість з яких опанував самотужки, свідомо перейшов на українську і пропагував та продовжує пропагувати її своїми невмирущими творами, оповитими легким смутком, що нагадує сонячну осінь.